Образотворче мистецтво

Українське мистецтво доби бароко. Архітектура, образотворче мистецтво, музика.

Не зважаючи на короткий час, доба перед Хмельниччиною залишила яскравий слід у мистецтві. Це була доба занепаду ренесансу та зародків блискучого барокового стилю, що розвинувся на всю широчінь у другій половині XVII і в першій XVIII ст. Цей період не відзначається новими великими архітектурними спорудами. В житловому будівництві користувались тоді передовсім деревом і такі ж дерев’яні будівлі переважали в Києві. Читать далее

Мистецтво Київської Русі. Живопис, музика, ювелірне мистецтво

Ще до запровадження християнства на Русі існувала певна традиція живопису, а з християнізацією вона дуже розвивається і стає важливим елементом культури. Невід’ємною частиною споруд київської держави Х-ХІІІ ст. були розкішні прикраси, зокрема в церквах. Візантійська церква, а за нею українська, хотіли викликати у вірних сильні й тривалі емоції, переживання. І тому зовнішня архітектура і внутрішня декоративність, прикраси, мальовила й увесь молитовно-літургійний обряд мали служити тій цілі. (За літературним переказом пишність релігійного обряду візантійської Церкви притягнули Володимира Великого до цієї ж Церкви). Ідеологія візантійського православ’я була втілена найвиразніше в храмовому розписі і його двох найголовніших формах: стінописі та в іконописанні. Читать далее

Тимофій (Тимко) Бойчук

Київська Академія Мистецтва, відкрита в 1917 році, що так блискуче починала спою діяльність, — на протязі перших же п’яти років винесла страшні удари, з найрізноманітніших боків, удари, від яких і досі не може поправитися.

Одним із тяжчих ударів була втрата найталановитіших професорів і студентів Академії. Через рік Київську Академію облишив проф. Василь Кричевський, в розрухах революції невідповідальні злочинці вбили проф. Олександра Мурашка, нарешті несподівана смерть забрала в могилу проф. Георгія Нарбута. Читать далее

Валентин Гаврилович Литвиненко — біографія

Піднесена мрія і дошкульний жарт, ліричні роздуми і суворий сарказм, дивовижні простота і ясність відзначають художницьку долю Валентина Гавриловича Литвиненка.

Народився він у сім’ї незаможнього торгівця, у м. Кременчуг. Проте справжньою батьківщиною майбутнього митця стало с. Дейманівка на Полтавщині, куди переїхала його сім’я, що рано залишилася без годувальника. Після смерті батька у матері залишилось п’ятеро дітей. Щоб якось прогодувати сім’ю, вона влаштовується в селі працювати акушеркою. Читать далее