Літописи

Літописання XVII-XVIII ст. — історична мемуаристика

Окреме місце в історії культури займає історична література. Літописні пам’ятки цього часу, головним чином, білоруського походження і їх інколи називають західноруськими. Таких досі відомих літописів є 13 списків. Вони різної величини й різного змісту, авторами їх не були люди церковно-монастирського середовища, а державні діячі-дипломати, канцеляристи, учителі. Читать далее

Літописання Київської Русі

Історичне письменство — літописання було дуже розвинене в Русі-Україні ХІ-ХІІІ ст. Спершу, як записи подій за роками, були вони ведені ченцями по монастирях і поволі перетворились у літературно-наукові твори. Ці записи, за висловом одного з дослідників, „стали енциклопедіями найрізноманітнішого літературного матеріалу”. Найбільша збірка літописів, це Іпатіївська, яка збереглась у п’ятьох відписах, починаючи з XV ст. «Іпатіївський літопис» характеризує М. Грушевський як правдивий архів нашого письменства, у якому переховались єдині майже останки нашої історіографії. Читать далее

Козацькі літописи

На другу половину XVII і першу XVIII ст. припадає розцвіт жанру історично-мемуарної прози, а спричинили її виникнення передовсім козаччина, антипольські і антитурецькі війни, Переяслав і його трагічні наслідки, та часті зміни і неспокої в українсько-козацькій державі. Читать далее

Літопис Граб’янки

Граб’янка Григорій Іванович (?-1738) — козацький літописець, гадяцький полковник. Літопис Граб’янки має довгу назву: «Дійствія презільної брані і от начала поляков крвавшей небьівалой брани Богдана Хмелницкого, гетмана запорожского, з поляки за найясніших королей полских Владислава, потом і Казимира, в року 1648 отправоватися начатой и за літ десять по смерті Хмелницкого не оконченной, з розних літописцов и из діаріупіа на той войні писанного, в граді Гадячу, трудом Григорія Граб’янки собранная и самобитних старожилов свідетельстві утвердженная року 1710». Читать далее