Українська культура XVIII ст.

Формування Української національної держави період визвольної війни 1648-1654 рр.

Ні придушення селянсько-козацьких повстань проти Польщі у тридцятих роках XVII ст., ні т.зв. „золотий спокій” (за польським визначенням), який ніби настав згодом, не розв’язали цілого ряду наболілих справ, які переживала Україна під польським пануванням. Що більше, — в цьому часі магнатсько-шляхетська Польща посилила національно-релігійне, економічне та соціальне гноблення українського народу. Значно погіршало становище нереєстрового козацтва, яке шляхта прагнула обернути в кріпаків. Читать далее

Києво-Могилянська академія 17-18 ст. Заснування — програма — діяльність

Особливе місце в розвитку освіти, науки і національно-культурного руху в Україні того часу, належить Києву і його школам.

1615 р. Гальшка Гулевичівна, дружина мозирського маршала Лозки, „палаючи побожною ревністю до віри грецької” подарувала Київському братству садибу на Подолі під монастир (згодом Богоявленський) та школу „дітям так шляхетським, як і міським”. Відкрило цю школу братство в 1615/16 академічному році, з чотирма відділами, в яких навчали граматики, риторики, філософії та мов грецької, латинської, слов’яно-руської та польської. Все навчання велось у дусі православному. Ректорами цієї першої в Україні вищого типу школи були такі визначні люди того часу, як відомий культурний діяч і письменник Іов Борецький (1615-1618), Мелетій Смотрицький (1618-1620), Касіян Сакович (1620-1624). Читать далее

Козацьке бароко

Друга половина XVII ст. позначилась доволі буйним розцвітом мистецтва, його другим, після княжих часів золотим віком, коли витворюється новий своєрідний стиль, що має назву козацьке бароко. Виборовши собі незалежність, Україна має знову можливість наблизитись до культурно-мистецьких досягнень західної Європи і переймає від неї нові напрямки та перетворює їх у своєму традиційному дусі. Спокійні, зрівноважені форми ренесансу, що базувались на античності, вже не задовольняли сучасного смаку. Для розкішного, хоч інколи неспокійного життя доби бароко, потрібні були більше пишні, багаті зовнішні форми архітектури, просякнуті пафосом, надприродністю. Читать далее

Література України періоду Бароко

Як ми знаємо, другою дуже маркантною рисою українського літературного (а втім взагалі культурного) процесу того часу було т.зв. українське літературне бароко.

В противенстві до ренесансу (гуманізму), який не мав об’єктивних даних розвинутися в Україні кінця XV чи початків XVI ст., отже не мав майже ніякого відгомону в творах тодішньої української літератури чи науки, бароко не тільки блискуче проявило себе в українських літературних і мистецьких творах, але наблизило нас до західноєвропейських культурних і літературних течій. Читать далее

Літопис Граб’янки

Граб’янка Григорій Іванович (?-1738) — козацький літописець, гадяцький полковник. Літопис Граб’янки має довгу назву: «Дійствія презільної брані і от начала поляков крвавшей небьівалой брани Богдана Хмелницкого, гетмана запорожского, з поляки за найясніших королей полских Владислава, потом і Казимира, в року 1648 отправоватися начатой и за літ десять по смерті Хмелницкого не оконченной, з розних літописцов и из діаріупіа на той войні писанного, в граді Гадячу, трудом Григорія Граб’янки собранная и самобитних старожилов свідетельстві утвердженная року 1710». Читать далее