Церква київської русі

Літописи, відредаговані греками, не зберегли інформацій ні про організацію Церкви за кн. Володимира Великого, ні імен її перших ієрархів.

Одні дослідники називають першим митрополитом Михаіла, інші Леона (Льва), треті — Івана, але на фактичну окремішність церкви Київської Русі вказує ще й той факт, що хоч уся церковна влада в Україні того часу підлягала візантійському імператорові (як протекторові Церкви), то насправді ніякої залежності не було, так з уваги на віддаль, як і на величну київської держави. Мало дбала про те і сама Візантія, бо ж поставила вона київську митрополію в своїх списках на 71-му місці. От як ставилися тодішні греки до української держави — найсильнішої імперії на сході Європи.

 Організація церкви Київської Русі

І хоч ми не маємо джерельних відомостей про організацію церковної влади за князювання Володимира Великого, і хоч у перші роки не було митрополії в Україні, але знаємо, що наприкінці його князювання було п’ять єпископських кафедр, а це: в Києві, Чернігові, Білгороді, Новгороді Сіверському і Володимирі Волинському, а при кінці XI ст. було їх уже 20, при чому єпископами були здебільшого не-греки. (З одного тільки Києво-Печерського монастиря вийшло приблизно 30 єпископів).

За Володимира Великого складено теж Церковний Устав, який м.ін. нормував справи церковного суду і його компетенцій, встановляв десятинний податок на церкви (десяту частину прибутків), тощо.

Значіння того, що зробив кн. Володимир Великий для Церкви — величезне, на велику міру — історичне, і тому не місце тут далі заглиблюватись у цю тему, яка має свою велику літературу. Ще за життя він користувався дуже великою популярністю в народі, „князем-сонечком” називають його в билинах (стародавні пісні лицарського характеру), священики величають його в проповідях.

За його апостольство в київській державі він був канонізований. Коли це сталося, — не відомо. Щойно в 1229 р. літопис («Іпатіївський список») називає його „святим”. Мощі кн. Володимира були відкриті під руїнами Десятинної церкви в 1635 р. митрополитом Петром Могилою.

Першим українцем на київському митрополичому престолі був обраний з волі кн. Ярослава Мудрого священик з церкви св. Спаса на Берестові (біля Києва) — Іларіон (1051-54), а згодом, за винятком двох (митрополита Єфрема з Переяслава і Клима Смолятича, книжника і філософа, (1147-54), протягом майже 100 років українська митрополія була обсаджена греками, що були висвячені константинопольським (тобто візантійським) патріархом, без попереднього погодження з українськими князями.

Після смерті митрополитом обраного києвлянина Кирила (1241-81), який здебільшого перебував на території північної Русі у Володимирі над Клязмою, грецький патріарх прислав на його місце грека Максима, який у 1299 р. переїхав теж туди, бо ж потуга Києва, як держави й столиці, почала вже занепадати, а виростати почали в силу північно-руські князівства. І так це північно-руське місто стало зачатком пізнішої московської митрополії, до якої згодом приєднано навіть у 1347 р. галицьку митрополію.

 

Церква київської русі (За книгою «Семчишин МТисяча років української культуриК., 1993»)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *