Петро Могила і його заслуги

На тлі першої половини XVII ст. гордо майоріє постать київського митрополита Петра Могили (1596-1648), визначного церковного й культурного діяча, нащадка молдавської княжої династії, спорідненого з українськими і польськими аристократичними родами, визначного теолога, реформатора, вченого та організатора українського вищого шкільництва. Поруч гетьмана П. Сагайдачного — це друга найвизначніша постать Передхмельниччини.

Виховувався в Україні під керівництвом учителів Львівської братської школи, високу освіту одержав в західній Європі, де м.ін. студіював теологію.

Як архімандрита Києво-Печерської лаври (з 1627 р.) висвячено його на єпископа у Львові і після 14-ти років діяльності на становищі київського митрополита залишив він по собі знамениті досягнення. Його діяльність охоплює всі сторінки церковного й культурного життя і цей час можна б назвати Могилянською добою.

А заслуги його ось які:

Ще як архімандрит Києво-Печерського монастиря у 1629 р. він склав «Літурґіаріон або Служебник», з усіх дотепер найдокладніший, а в ньому подано текст літургії та інших молитов та обрядових звичаїв властивих тільки українській Церкві. Він разом з ігуменом цього ж монастиря І. Трохимовичем-Козловським був співавтором епохального твору цієї доби «Православне ісповідання віри». Відомий під іменем Могили, цей катехизм подає основи віри православної Церкви, очищені від чужих впливів і прийняті та затверджені у 1643 р. всіма чотирма східними патріархами, за що Могилу нагороджено вченим ступнем доктора богословських наук. Цей твір був поширений також серед інших неправославних народів, а в Україні залишився єдиним підручником в навчанні віри аж до XIX ст.

Третім видатним твором Петра Могили був «Требник», тобто опис бого-служень, зв’язаних з різними обставинами (як от на випадок недуги, неврожаю, посвячення нової хати), зовсім відмінний від російського.

Багато зробив Могила для піднесення Київського Богоявленського братства. Він зреформував Київську Братську школу на зразок західноєвропейських колегій і з того часу почала вона називатись Києво-Могилянською Академією. Завдяки йому, у Києві зібрався тоді гурт визначних учених-теологів, і столицю України називали тоді Могилянськими Атенами. За рахунок прибутків з монастирів, він перебудував церкви київської Софії і Спаса та провів розкопки руїн Десятинної церкви. Мав він теж великі заслуги в організації церковного життя і був першим, що зробив заходи для канонізації всіх печерських угодників; а цей список (120 прізвищ), виготовлений Могилою, московська Церква прийняла аж за 120 років.

 

За книгою «Семчишин М. Тисяча років української культури. К., 1993»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *