Олександр Кониський — біографія (коротко)

Народився Олександр Якович Кониський 18 серпня 1836 року на хуторі Переходівці Ніжинського повіту на Чернігівщині в зубожілій дворянській сім’ї.

Малому Олександрові йшов четвертий рік, коли їхню родину спіткало лихо — згоріло дотла батьківське обійстя; а ще через чотири роки Кониські вдруге постраждали від величезної пожежі. Тоді ж виздихала вся худоба, і сім’я лишилася без шматка хліба. Не витримавши цих потрясінь, 1844 року помер батько.

Незважаючи на скрутне матеріальне становище, мати вирішила все-таки віддати свого Саника в науку. Спершу його освітою клопотався дід по матері і домігся такого впливу на хлопця, що той почав проситися до семінарії «учитися на попа».

Однак мати не схотіла, щоб її син «носив широкі рукава й попівський капелюх», і віддала його в сирітський дім у Чернігові, де вихованцям дозволялося відвідувати гімназію.

Під час перебування в Чернігові Олександр познайомився з поезією Т. Шевченка. Під впливом геніальної творчості Кобзаря він береться компонувати власні вірші, й незабаром у тринадцятилітнього хлопця назбирався їх цілий зшиток. Хтось із «товаришів» викрав цей зошит і віддав «смотрителеві». За писані українською мовою вірші «поета» виключили з гімназії.

Згодом юнакові пощастило вступити до Ніжинського дворянського училища. Вчився він добре, мріяв про Ніжинський ліцей, але через нестатки і хворобу очей змушений був з 1852 року припинити навчання.

О. Кониський став адвокатувати, по можливості допомагав скривдженим селянам. На нього, мов з рукава, посипалися доноси, звинувачення в поширенні «малоросійської пропаганди», і 1863 року молодого адвоката вислали на північ, у Вологду, а через рік ще далі — в Тотьму. Йому видавали по шість карбованців на місяць, заборонивши урядову й приватну службу, а таке напівголодне життя призвело до загострення давньої хвороби очей, і він мало не осліп зовсім.

При допомозі вологодських лікарів-засла.нців О. Кониський домігся дозволу оселитися у Воронежі. Однак хвороба прогресувала, і йому дозволили виїхати за кордон. В Галичині австрійська поліція запропонувала письменникові залишити Львів, тому довелось перебратися до Німеччини.

Повернувшись в кінці 1866 року із-за кордону, О. Кониський виклопотав собі дозвіл оселитися на Україні. Деякий час він живе в Єлисаветграді (нині Кіровоград), потім у Бобринці.

Лише 1872 року з письменника було знято поліцейський нагляд, і він переїхав до Києва. Відтоді О. Кониський з головою поринув у громадсько-освітню роботу, багато і часто друкувався в різних журналах, іноді підписуючи свої твори псевдонімом Переходовець.

З його ініціативи було засновано 1873 року товариство ім. Шевченка у Львові, що на початку 90-х років стало Науковим товариством ім. Шевченка.

В середині 70-х років О. Кониський розпочинає активне співробітництво з львівським журналом «Правда», друкує в ньому чимало художніх творів та публіцистичних статей.

В літературі О. Кониський виступав як поет і як прозаїк.

За сорокарічну літературну діяльність він написав багато поезій, близько вісімдесяти прозових творів, ряд’критичних та літературознавчих робіт.

Віршовані твори О. Кониського ввійшли до збірок «Порвані струни» та «Вибір з поем». Решта друкувалася в періодичних виданнях.

Творчий хист О. Кониського більше виявляється в прозі — оповіданнях, новелах, повістях та романах. Тематично вони поділяються в основному на дві групи: твори з селянського життя і твори з життя інтелігенції та чиновників. Окремими книжками вийшли в світ лише дві його повісті — «Юрій Горовенко» (1885) і «Непримиренна» (1892). Інші твори публікувалися в періодиці.

Письменник показує залишки важкої кріпаччини, темноту селянства, однак, викриваючи окремі вади й соціальну несправедливість тодішнього ладу, він не сягає далі своїх просвітительських ідеалів, не вказує шляху, йдучи яким селяни могли б полегшити своє становище.

Багато дбав О. Кониський про розвиток школи й освіти на Україні. Він став одним з ініціаторів утворення Товариства по розповсюдженню письменності серед народу. Коли 1878 року його обрали гласним Київської міської думи, ці питання він порушував перед міністерством освіти.

Заховалося в снігах маленьке провінційне місто Вологда. Під наглядом поліції перебував тут Олександр Кониський. Його заслано сюди за організацію недільних шкіл для народу.

І все ж він вважає, що тільки через навчання, освіту, через слухняність лежить шлях народу до кращого майбутнього. Треба ширити між людей світло науки, а не революційні ідеї. Так думав і в далекому засланні Олександр Кониський, такими лишилися його переконання й пізніше. Лише в деяких своїх творах він спромігся показати кріпосницький гніт, хижацтво буржуазії та попівства. Але й у цих, кращих творах, він ідеалізував вище начальство, виставляючи його в ролі захисника народу…

Йому належить авторство ряду популярних книжок та підручників для недільних українських шкіл — «Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Перша граматика, або читання» (1883). Часто виступав письменник з творами для дітей, друкуючи їх переважно в львівському журналі «Дзвінок».

Останні десять років свого життя О. Кониський присвятив фундаментальній праці «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя», що побачила світ у двох томах в 1898—1901 pp.

«Сею книжкою,— як писав І. Франко,— Кониський поклав найкращий памятник і Шевченкові, і собі самому».

Помер О. Кониський 12 грудня 1900 р. в м. Києві. Тут його й поховано.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *