Базавлуцька Січ

Базавлуцька Січ (1594-1638) розташовувалася на 35 кілометрів нижче по Дніпру від своєї попередниці — Томаківської Січі, на острові біля гирла річки Базавлук.

Тут у Дніпро впадали ще три річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна.

Острів Базавлук у заплаві Дніпра був добре укріплений самою природою. Козаки зміцнили його валами, вежами, дерев’яним палісадом, поставили гармати. Перед валом викопали рів, наповнили його водою, а взимку вирубували в кризі ополонки, щоб ворог не міг по ній дістатися на Січ.

1594 р. на Січі кілька тижнів перебував Еріх Лясота — посол австрійського імператора Рудольфа II. Він пропонував запорозьким козакам виступити проти Османської імперії, щоб підтримати таким чином австрійсько-молдовсько-валаські війська, які діяли проти турецької армії на Балканах. Еріх Лясота залишив щоденник, в якому зазначено, що Січ розташована на острові між лиманами Байкушем і Куравлевським. З південного боку вона захищена ровом, який заливається водою, зі східного — річкою і високим берегом, званим Красним Кутом. З півночі її оточує лиман Байкуш, а з заходу, вздовж Дніпра, простягнувся високий і пологий кряж. Лясота розповів про соціальні відносини й політичні події, що відбувалися на Базавлуцькій Січі, описав життя й побут запорожців.

У середині Січі, — розповідає він, — лежить майдан, де збиралися козацькі ради. Тут же

розташовуються будинки військової канцелярії, пушкарні, скарбниці, комори. Далі стоять курені з плетеними з лози стінами, вкриті конячими шкурами. У куренях мешкають по кілька десятків козаків.

Лясота спостерігав бурхливі козацькі ради, помітив протистояння старшини і «черні», рядового козацтва. Він також повідомляє, що 1 липня 1594 р. на Січ прибули посли від керівника козацького повстання Северина Наливайка, який прислав запорозьким козакам півтори тисячі коней з числа тих 4 тисяч, що їх він захопив, розгромивши татар у Валахії. Зустрічався в Базавлуцькій Січі Лясота і з послом московського царя до козаків Никифором (прізвище не названо). У зворотну путь Еріх Лясота відбув разом з козацькими послами до Рудольфа II — Сашком Федоровичем і Ничипором (прізвище не названо).

З Базавлуцькою Січчю пов’язаний період найбільшої воєнної активності козацтва в боротьбі проти турецько-татарської агресії і панування Польщі в Україні, а також інтенсивної дипломатичної діяльності козацької республіки

— Запорозької Січі. Саме тоді Запорозьке Військо досягло вершин своєї організації і військового мистецтва, стало однією з найкращих армій світу. З Базавлуцької Січі вирушав у найбільші й найважливіші морські походи запорозький флот, який завдавав нищівних ударів турецьким портам і фортецям на узбережжі Чорного та Азовського морів, підриваючи економічну й військову могутність найбільшої держави тогочасного світу. Зазнавала козацьких нападів і столиця Османської імперії — Стамбул. Козаки в той час фактично контролювали Чорне море.

Морськими походами перших двох десятиліть XVII ст. керував полководець європейського рівня, козацький гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Із Січі робилися також численні суходольні піші походи на володіння Кримського ханства. Так, у 1627 р. талановитий полководець, гетьман реєстрових козаків Михайло Дорошенко водив своє військо в похід на Крим, скориставшись боротьбою за владу між претендентами на ханський престол. Козаки оволоділи столицею ханства Бахчисараєм і майже повністю очистили Крим від турецьких військ. Однак загибель Михайла Дорошенка в битві під Кафою й поява численних турецьких військ, надісланих султаном до Криму, примусили козаків відступити з півострова.

На період існування Базавлуцької Січі припадає зростання міжнародного авторитету запорозького козацтва, яке відігравало дедалі помітнішу роль у духовному житті українського народу. За піклуванням Запорозької Січі і значною мірою на її кошти в 1632 р. була створена Києво-Могилянська колегія.

Базавлуцькій Січі належала провідна роль у національно-визвольних війнах українського народу проти Польщі наприкінці XVI ст. і в 20-30 pp. XVII ст. Вона була базою для повстанських військ. На Січі формувалися військові загони, які на волості відігравали роль досвідченого організуючого ядра повстанського війська. Січ споряджала це військо гарматами і зброєю, забезпечувала тили діючого Запорозького Війська, яке мало можливість відходити туди в разі невдачі. Із середовища запорозького козацтва виходили керівники повстанського війська — полководці, командири. З Базавлуцькою Січчю пов’язані імена таких ватажків козацьких повстань, як Северин Наливайко (1594-1596), Марко Жмайло (1625), Тарас Федорович (Трясило) (1630), Іван Сулима (1635), Павло Павлюк, Карпо Скидан, Дмитро Гуня, Яків Остряниця (1637-1638).

Повстання 1637-1638 pp. було придушене. За наказом уряду Речі Посполитої укріплення Базавлуцької Січі зруйнували, козацькі гармати передали польським гарнізонам, які стояли в Києві та Каневі, а козацькі чайки спалили. Січ було перенесено у Микитин Ріг на правому березі Дніпра, де розташувалася польська військова залога.

Після зруйнування й остаточної ліквідації останньої — Підпільненської Січі в 1775 р. територія Базавлуцької Січі увійшла в ті землі, які Катерина II подарувала генерал-прокурору князеві А. А. Вяземському. У XX ст., в радянські часи, місцевість, де розташовувалась Базавлуцька Січ, після пуску Каховської гідроелектростанції повністю вкрили води штучного Каховського моря. Перед затопленням не було проведено археологічного дослідження.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *