Армата (козацька артилерія)

Як окремий рід військ існувала в козаків уже з другої половини XVI ст. Вона складалася з «фальконетів» (дрібнокаліберних гармат), «армат» (великих гармат) та «можжир» (мортир).

За розмірами гармати поділялися на «малі» й «потужні», за калібрами — на трифунтові, шестилотові тощо.

Запорозька артилерія була здебільшого легка й рухлива, що зумовлювалося необхідністю швидко пересуватися степовими просторами, а також порівняно невеликими розмірами козацьких суден. Особливо поширені були гармати-фальконети, які використовувались у морських походах. Частину важких гармат закріпляли на лафетах з колесами і без коліс, перевозили на возах, що називалися «палубами» і в які впрягали четверо або шестеро коней.

Гармати були мідні, чавунні й залізні, деякі з них нарізні.

Стріляли гармати чавунними та залізними ядрами, гранатами, запалювальними снарядами, картеччю й зарядами в торбинах, наповнених порохом і кулями.

Козацька артилерія складалася з гармат переважно місцевого виробництва, метал для яких виплавляли на руднях України — київських, чернігівських та інших, а також з трофейних гармат (захоплених у турецьких фортецях, польських прикордонних замках та під час визвольних воєн).

Уперше на українській землі гармати з’явилися у Львові — у 1468 р. тут постала ливарня. А з кінця XVI ст. Львів стає центром виробництва гармат для всієї України.

У великих українських містах: Києві, Стародубі, Почепі, Новгороді-Сіверському — здавна існували ливарні, що виробляли гармати. Майстерним виготовленням гармат славилися пушкарі з Білої Церкви та Остра.

Козацька армата розміщувалася в різних містах України — Корсуні, Каневі, Чигирині і Крилові. Козацтво дуже цінувало свою армату, вона вважалася одним із військових «клейнодів» (знаків влади). 1632 р. козацькі гармати освятив сам київський митрополит Петро Могила.

Особливо високим рівнем арматної справи й виробництва зброї відзначалася Запорозька Січ. Ковалі, зброярі, ливарники виготовляли тут рушниці, списи, шаблі, виливали ядра та гармати. Запорозька армата (до сотні гармат) зберігалась у січовій пушкарні. Розвиток козацької армати не відставав від загального європейського прогресу. Гармати оздоблювалися майстрами-художниками.

Упродовж Національно-визвольної війни 1648-1657 pp. козацька армата чисельно дуже зросла. У 1648 р. повстанці на чолі з Богданом Хмельницьким вийшли із Січі з трьома гарматами. А в битві під Берестечком (1651) козацька армія мала вже понад сто гармат, кількісно і якісно переважала польсько-шляхетську.

Артилерія поділялася на генеральну, полкову, сотенну. При гетьмані було ЗО, у кожному полку по 5-6 гармат. Крім того, значна частина козацької артилерії стояла у фортецях, зокрема в містах Білоцерківського полку розміщувалося 50 гармат. Для утримання армати були визначені села, в яких від кожного селянського двору брали податок.

Головними містами постою та утримання генеральної армати під час гетьманування Богдана Хмельницького був Переяслав, Юрія Хмельницького — Корсунь, Івана Брюховецького — Лox-виця й Ромни, Івана Самойловича — Короп.

У цьому місті козацька армата залишалася до кінця існування Гетьманщини. За наказом гетьмана Івана Мазепи в гетьманській столиці Батурині було споруджено ливарню, де вироблялися гармати. У Батуринській фортеці зосереджувалася численна артилерія.

Арматою керував генеральний обозний з гарматною старшиною — осавулом, писарем і хорунжим. Численною була обслуга: пушкарі, гармаші, шипошники, довбиші; ремісники — столярі, стельмахи, слюсарі, римарі, ковалі, шевці; стадники, скотарі, цирюльник, коновали. Для охорони Генеральної артилерії козацького війська призначався загін у кількасот козаків. У розпорядженні пушкаря була арматна команда з 58 канонірів і 29 хурлетів.

Генеральна артилерія виходила в похід під своєю корогвою та зі своїми литаврами.

Нищівного удару українській арматі завдав російський цар Петро І. У 1709 р. він реквізував значну її частину й позабирав гармати з усіх полкових міст. Після зруйнування Січі в 1775 р. царськими військами запорозькі гармати були вивезені до Петербурга. А з остаточним скасуванням у 1784 році козацького устрою

України і реорганізацією козацьких полків у карабінерні українська артилерія перестала існувати.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *